8 клас. Переказ тексту оповідання з обрамленням - Мова - Розвиток мовлення - Каталог статей - Допомога учням, студентам, учителям
Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова

8 клас. Переказ тексту оповідання з обрамленням
ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ОПОВІДАННЯ З ОБРАМЛЕННЯМ

Зауваги.
Прочитайте уважно текст і зверніть увагу, які слова поєднують його з обрамленням.
Складіть спочатку канву тексту: обрамлення..., зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, ...обрамлення.
Особливу увагу зверніть на обрамлення. Його потрібно відтворити найточніше. Між обрамленням та основною частиною необхідно поставити три крапки, які вказують на те, що текст розірваний.

Текст оповідання з обрамленням.

І знову скриплять весла, знову хлюпоче вода за бортом, знову свистить осоружна таволга. А воля була так близько... Здається, їхня галера зуміла втекти тільки одна. Решта — або згоріли, або потрапили до козаків. І як весело тим, хто з козаками. Розкуті, помились, поголилися. Звільнені піднялись на палубу, дихнули повітря, усміхнулися сонцю, заспівали про червону калину...
Данило познайомився з Марією теж під калиною. Тільки не восени, не тоді, коли вона червоними кетягами горить, волає, кличе до помсти, нагадуючи пролиту кров рідного люду, а весною, коли ніжним білим цвітом нагадує про далеке-далеке дитинство.
Марія була в білій вишитій сорочці, строкатій плахті, в зелених чобітках. Надломлені на кінцях й злегка опущені донизу, до кутиків карих очей, чорні брови різко виділялися на худенькому блідому личку з невеликим гостреньким ледь-ледь задеркувато піднятим вузеньким носиком над міцно стиснутими рожевими вустами.
Вона саме садила квіти, коли він, спершись на тин, запитав її:
—   Чи не скажеш, голубонько, де проживає кравець Кирило Пасинок?
Дівчина розпросталася, прикрила від сонця долонею очі, співучим голосом проказала:
—   Тут, голубе. А звідкіль і чого ти прилетів до нього, коли не таємниця?
—  Свиту хочу замовити, голубонько, — відповів Данило кароокій красуні, що допитливо оглядала його з ніг до голови.
—  І хто ж то весною про зимовий одяг дбає? — блиснула вона разком білих зубів.
—  Завбачливий господар завжди готує сани влітку, а віз — узимку.
—  Що ж... Якщо ти вже й справді такий завбачливий господар, то заходь. Мій тато завжди радий добрій людині, а молодій — то й поготів.
—  Зятя, напевне, вибирає, — бовкнув він тоді.
—  Атож, — відрізала дівчина, — і про це треба дбати.
Домовившись про свиту, Данило пошвидше вискочив на подвір'я. Марія саме закінчувала поратись біля квітника й, узявшись руками в боки, милувалась біля тину. Данило зупинився поруч і запитав:
—  А чи ж підібрав тато собі зятя, голубонько?
—  Коли ти, голубе, такий цікавий, то приходь до Почайни на Івана Купайла. Там і дізнаєшся, — сяйнула вона очима й знову нахилилась над квітами.
Ще ніколи йому нетерпеливилося так, як тоді. До Івана Купайла було понад два місяці, а вони видались йому як цілих два роки. Так зате, коли настав Купайло, то день летів, мов на крилах.
Данилові хотілося, аби час зупинився, аби Марія завжди була поруч. А вона так весело щебетала, так знадливо усміхалась, А який гарний був у неї вінок! Тоді, стрибаючи через вогонь, Данило вперше торкнувся її руки,..
Рідна моя, доле моя, щастя моє... Де ти, що з тобою? Тримайся, мила, кріпись... що б там не було, нам треба все пережити, все витерпіти, як тяжко не було б, і таволгу, і голод, і холод. І розлуку, Маріє. Терпіли дев'ять років, потерпимо ще якусь дещицю...
Вранці їх вивільнять від ланцюгів, якими прикуті до весел.
Данило аж заплющує очі, аж точиться від свіжого пахкого повітря, що заливає його всього...
(За В. Кулаковським).

Зразок переказу.

Скриплять весла. Здається, лише одна галера зуміла втекти. Решта — або згоріли, або потрапили до козаків. Звичайно, тим, хто з козаками, весело. Помиті, поголені, розкуті, піднялися звільнені на палубу і на повні груди заспівали пісню про червону калину...
Данило відразу згадав, що з Марією познайомився саме під калиною. Тільки не восени, коли вона горить, мов кров, і кличе до помсти, а навесні, коли вкрита ніжним білим цвітом і будить спомини дитинства...
Вона саме садила квіти, коли Данило запитав її, де проживає Кирило Пасинок. Дівчина розпросталась і відповіла йому співучим голосом, що тут, і відразу поцікавилась, звідки і чого залетів той "голуб".
— Хочу замовити свиту, — відповів Данило кароокій красуні, яка дуже допитливо його оглядала.
Дівчина здивувалась:
—  Хто ж навесні про зимовий одяг дбає.
— Завбачливий господар завжди готує сани влітку, а віз — взимку, — знайшовся хлопець.
—  Заходь, тато радий буде молодій людині.
—  Зятя, напевно, вибирає, — бовкнув Данило.
— Атож, і про це треба дбати, — відрізала дівчина. Згодом, владнавши справи, Данило домовився зустрітися з дівчиною на Івана Купайла.
Нетерпеливилось хлопцеві. Два місяці до свята — як два роки.
А яка гарна була дівчина. Весело щебетала, усміхалась. Тоді вперше торкнувся її руки...
Думки Данила полинули до дівчини. Де зараз Марія? Кріпись, мила. Що б там не було, нам треба все пережити. Терпіли дев'ять років, потерпимо ще якусь дещицю...
Вранці їх звільнили від ланцюгів, якими були прикуті до весел. Данило аж заплющив очі від сліпучого сонця, аж заточився від свіжого повітря...

Бондар О.С. Рідна мова. Письмові творчі роботи: коментарі та зразки.

8 - 9 кл. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 88 с.


Категорія: Мова | Додав: ychitel (31.10.2012)
Переглядів: 4602 | Рейтинг: 2.0/2