Розділи
| Мова [47] |
| Література [3] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Розвиток мовлення » Мова |
5 (6) клас. Замітка в газету
Замітка в газету Газетні жанри: замітка, стаття, нарис, інтерв'ю, репортаж.Замітка - газетний жанр, в якому стисло, виразно та оперативно повідомляється про конкретні факти, події та явища. У самій назві закладено її суть: замітити, тобто поставити мітку, виділити щось із нашого життя, загостривши на ньому увагу. Замітка пишеться тоді, коли немає потреби в аналізі подій. Важливі риси: - актуальність (факти, подані в замітці, повинні бути цікавими); - точність (події мають відповідати дійсності). Обсяг замітки - від десяти до ста рядків. Мета замітки - інформувати, тобто повідомити, дати уявлення про те, що саме сталося, де й коли. Діловий тон виключає вживання епітетів, порівнянь та інших художніх засобів. Щоб написати замітку, треба: - виділити факт, який необхідно подати; - визначити тему та основну думку; - підібрати заголовок; - подумати, на які запитання має відповідати замітка (Що? Де? Коли? Хто? Як? Чому?) Факти (події) для замітки: - екскурсія в музей; - культпохід в кіно; - класні збори; - толока; - ремонт класу; - вибори шкільного парламенту; - допомога дитячому садку тощо. Словничок. Нещодавно, у залі, в приміщенні..., відбулися, встановлено, розпочав роботу, серед учасників, з нагоди... Зразок складання замітки Моя бабуся Навколо мене багато добрих, приємних людей. Але мені хочеться, щоб увесь світ дізнався про мою бабусю. Вона ще дуже молода, особливо молоді її очі. Ніхто так не вміє голубити, пригортати мене до себе, як вона. Коли я хворію, бабця і пожаліє, і розрадить, і підтримає. Як я люблю слухати, коли вона каже, що я - її найкраще онучатко. Вона часто повторює: "Недарма в народі кажуть, що справжні діти - це онуки!" А які моя бабусенька казочки знає! В жодній книжці таких не знайдеш!.. У неї добрі ласкаві очі. Я люблю, коли вона примружує їх та загадково посміхається. Це означає, що вона готує мені якийсь сюрприз. Щодня я молю Бога, аби моя бабуся жила вічно. Доки живуть наші бабусеньки, доти ми - їх онучата... Мій день у школі До школи я завжди приходжу на кільканадцять хвилин раніше, аби мати змогу поспілкуватися з друзями. Ми обговорюємо останні шкільні та домашні новини. Та ось лунає дзвінок, і ми поспішаємо до класу. Я дуже люблю своїх учителів і шаную їхню мудрість. Кожен урок не схожий на інший. З учителями у клас приходить якийсь новий непізнаний світ. Коли ми бачимо усміхнені очі вчителя, наші серця починають битися частіше, а якийсь невидимий двигунчик рухає наші олівці та ручки. Інколи час збігає так швидко, що нас дратує дзвінок на перерву. А які милі нам ці короткі перерви! Чого тільки не встигаємо упродовж них зробити: і пошептати на вушко подрузі, і забігти у бібліотеку, і вкусити печеного пиріжка або просто побавитись іграшкою. Інколи чуємо, як учні нарікають, що у школі їм скучно. Я з цим не згодна. Адже ми - частинка школи. Від нас залежить, чи буде шкільне життя цікавим. Якщо бути уважним на уроці та розумно активним на перервах і після уроків, то й не зауважиш, як минають шкільні дні. Напевно, окремим учням ліньки покумекати, як знайти себе у шкільному вирі. Але я впевнена, що у школі мені завжди буде добре і цікаво... Небайдужість урятувала дитину Увечері 23 лютого харківський школяр Денис Панченко повертався з тренування. У глибині двора, за засніженим дитячим майданчиком, він почув тихеньке дитяче схлипування. Пішов на плач. Схлипування віддалялося. Денис побрів через глибокий сніг. Понад годину блукав хлопець сусідніми дворами, намагаючись за тихеньким плачем наздогнати дитину. Що могло робити самотнє маля так пізно у дворі? Як з'ясувалося, п'ятирічна Оленка загубилася ще вранці в універмазі. Звісно, мама підняла на ноги міліцію. Та хто ж знав, що дитинча саме піде розшукувати свою домівку, потрапить у інший район і, перелякавшись, почне ховатись у дворах? Хлопчик привів маля до себе додому, де Денисові батьки відігріли й нагодувати дівчинку. Вже за 20 хвилин за Оленкою приїхала її мама разом із працівниками міліції. Невідомо, чи дожила б дитина до наступного морозного ранку, якби не Денисові небайдужість і наполегливість. | |
| Переглядів: 78508 | Теги: | Рейтинг: 3.5/194 |