Українська орфографія. Орфографічні помилки - 28 Березня 2012 - Допомога учням, студентам, учителям
Головна » 2012 » Березень » 28 » Українська орфографія. Орфографічні помилки
21:06
Українська орфографія. Орфографічні помилки
Українська орфографія. Орфографічні помилки


Орфографічна грамотність — уміння правильно вживати графічні засоби для передачі звукового мовлення на письмі. Засобами для цього служать букви, написання слів разом, окремо і через дефіс, знаки переносу і скорочення. Написання регулюється правилами, що стосуються тої чи іншої орфограми. Але не в усіх випадках: є написання, що визначаються лише традицією. Запам'ятати їх усіх практично неможливо, тому кожному час від часу доводиться звертатися до словника.

 

Вивчені орфограми

 

 

V    клас


1.    Букви е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів.
2.    Велика буква і лапки у власних назвах.
3.    Букви, що позначають звуки, які уподібнюються.
4.    Подвоєні букви.
5.    Окреме написання прийменників з іменниками і займенниками.
6.    Перенос частини слова з одного рядка в інший.
7.    Вживання м'якого знака.
8.    Вживання апострофа.
9.    Написання разом і через дефіс складних слів.
10.    Букви о, е, є в складних словах.
11.    Букви о, а в коренях дієслів.
12.    Букви а, о на позначення ненаголошених голосних.
13.    Букви е, і в коренях дієслів.
14.    Букви е - и в коренях дієслів.
15.    Букви о - і, е- і, є-і в коренях слів.
16.    Букви и, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х.
17.    Букви чч, щ в іменниках із суфіксом -ин(а).
18.    Буквосполучення -чн- у прикметниках із суфіксом -н-.
19.    Буквосполучення -зьк, -цьк, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств-.
20.    Буква з у кінці префіксів.
21.    Букви з, с у префіксах з-, (зі-, с-).
22.    Букви е, и, і у префіксах при-, пре-, прі-.
23.    Букви и, і в словах іншомовного походження.
24.    Написання складноскорочених слів.
25.    Написання разом та через дефіс слів з пів-.

 

 

 

VI    клас


1.    Букви о, е, є в закінченнях орудного відмінка однини іменників першої відміни.
2.    Букви а, я, у, ю в родовому відмінку однини іменників другої відміни.
3.    Букви о, е, є в закінченнях давального і орудного відмінків однини іменників другої відміни.
4.    Одна і дві букви перед закінченнями орудного відмінка однини іменників третьої відміни.
5.    Букви е (є), и в суфіксах -ечк- (-єчк-); -ив-, -ев- в іменниках.
6.    Не з іменниками, прикметниками, прислівниками.
7.    Букви н, нн у прикметниках.
8.    Написання разом і через дефіс складних прикметників.
9.    Буква ь (м'який знак) у числівниках.
10.  Написання разом числівників на позначення сотень у непрямих відмінках.
11.  Ні в заперечних займенниках.
12.  Дефіс у неозначених займенниках.
13.  Не з дієсловом.
14.  Буквосполучення -ться, -шся в дієсловах.
15.  Букви е (є), и (ї) в особових закінченнях дієслів.
16.  Частка би з дієсловами умовного способу.

 

 

 

 

VII клас


1.    Букви и, і в закінченнях дієприкметників.
2.    Буква н у суфіксах дієприкметників.
3.    Буква е в суфіксі -ен- пасивних дієприкметників.
4.    Не з дієприкметником.
5.    Не з дієприслівником.
6.    Буква и в суфіксах дієприслівників.
7.    Букви н і нн у прислівниках.
8.    Не з прислівником.
9.    Ні з прислівником.
10.  Дефіс у прислівниках.
11.  Написання прислівників разом.
12.  Букви и, і в кінці прислівників.
13.  Написання прийменників разом, окремо і через дефіс.
14.  Написання сполучників разом і окремо.
15.  Написання часток окремо.
16.  Дефіс у вигуках.

Набирається, як бачимо, 57 орфограм. А до багатьох із них входить не одне, а кілька правил. Наприклад, щодо вживання апострофа маємо 4 правила, що визначають, коли він пишеться {м'яч, пів'яблука; бур'ян, матір'ю; з'єднати, двох'ярусний; Лук 'ян, миш 'як) та 3 — коли не пишеться (свято, тьмяний; буряк, рюкзак; пюре, бюро), з яких є ще й винятки (торф'яний, черв'як; комп'ютер).
Може здатися, що розібратися в усьому цьому надзвичайно важко, що досягти підвищення орфографічної грамотності майже неможливо.
Якщо перед письмовим екзаменом повторювати за підручником усе підряд, то для такого висновку справді є підстави. Однак можна і треба застосовувати інші підходи.
Передусім треба до навчального матеріалу здійснювати "індивідуальний підхід", враховуючи, в якій мірі та чи інша орфограма може вплинути на оцінку загального рівня орфографічної грамотності.

Є орфограми, що стосуються написання великої кількості слів і часто трапляються в текстах, інші спостерігаються в окремих словах або й у словах рідко вживаних. Зрозуміло, вага цих орфограм не однакова.
Незважаючи на те, що в нормах оцінок вказано, скільки помилок визначають ту чи іншу оцінку, ці вказівки не більше, як загальний орієнтир. Бо помилки треба не тільки підраховувати, але й "зважувати". Справді, не можна вважати однаково серйозним порушенням орфографічної норми, наприклад, написання номерація, коперативний і сило, вшколі.

Звичайно, у тексті диктанту може трапитися слово з будь-якою орфограмою. Однак ймовірність тієї чи іншої орфограми не однакова, не однакова й кількість слів, що підлягають конкретному правилу. Скажімо, дефіс у вигуках в текстах попадається набагато рідше, ніж у займенниках і прислівниках, ні в заперечних займенниках не таке частотне, як не з дієсловами. Деякі орфограми (напр., "Букви о, а в коренях дієслів" чи "Буквосполучення -чн- у прикметниках із суфіксом -н-") скоріше констатують мовні факти, ніж спрямовують на правильне написання.
Тому при повторенні відомостей з орфографії треба в першу чергу спрямовувати увагу на ті орфограми, що трапляються найчастіше.
До них можна віднести "Ненаголошені е, и в коренях слів", "Подвоєні букви", "Окреме написання прийменників з іменниками та займенниками", "Букви з, с у префіксах", "Не з дієсловом", "Написання прислівників разом і через дефіс" тощо. Ґрунтовне опрацювання 10-15 таких орфограм служитиме надійною "страховкою" від незадовільної оцінки (для високої оцінки цього, розуміється, замало).
Слід урахувати й те, що не кожна помилка однаковою мірою характеризує рівень знань і умінь учня. Скажімо, написання компютер може бути наслідком твердого засвоєння правила про те, що при збігу двох приголосних, які належать до кореня, апостроф перед я, ю, є, ї не ставиться. Кожного ж винятку з правил запам'ятати неможливо. Тому розрізняють помилки грубі й негрубі.

До грубих помилок належать неправильні написання:
1)    що стосуються норм, які є предметом посиленої уваги на всіх етапах шкільного навчання (напр., не з дієсловами; ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом; м'який знак у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк-, правопис префіксів);
2)    допущені в найбільш уживаних словах (зошет, деректор, південнозахідниїі, в_чора, в_досвіта і т. п.);
3)    що ускладнюють розуміння написаного, роблять його двозначним або й незрозумілим (напр., замість голосувати — галасувати, замість чекати — чикати, замість порадник — порядник),
4)    які не вимагають складних міркувань для вибору правильного варіанту (беспека, зпитав):
5)    які підлягають чітким і недвозначним правилам (виршина, межою, кулимет, пішовби, стіний).

І навпаки, до негрубих орфографічних помилок слід віднести неправильні написання слів, що не охоплені правилами (по двоє і вдвоє), належать до винятків (марево, священик, алмаатинець), вимагають застосування складного способу визначення правильного варіанту (невивчені уроки — ще не вивчені уроки; недочувати, хоч не дописати; не в змозі, суспільно корисний), стосуються конкретних слів, які необхідно запам'ятати (тонна, нетто) або слів рідковживаних (возз'єднати, монастир).
Питання про грубі і негрубі орфографічні помилки важливе ще й тому, що під час навчання в школі просто неможливо з достатньою повнотою опрацювати сотні орфографічних правил і виробити на їх основі стійкі правописні навички. Тому як укладачі програм і автори підручників, так і ті, хто готується до письмової перевірки своєї грамотності, мусять вибирати найсуттєвіше, найвизначальніше з комунікативної точки зору. Правда, ні ті, ні інші не роблять цього з належною послідовністю. Намагання охопити все призводить до того, що орфографічна грамотність школярів залишається невисокою, уміння виявляються дуже неміцними, вивчене швидко забувається.

 

 

 

 

Мельничайко В.Я. "Українська мова. Письмовий екзамен. Як уникнути помилок"

 

 


Категорія: Методика | Переглядів: 26994 | Додав: ychitel | Теги: орфограми, помилки, негрубі, грамотність, грубі, орфорграфічні | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: