Розділи
| Документація [45] |
| Методика [31] |
| Вивчення теорії літератури [23] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Жовтень » 26 » Порівняння
22:04 Порівняння | |
ПОРІВНЯННЯ Теоретичні відомості1. Порівняння — це зіставлення двох або кількох предметів чи епізодів, дій, між якими є якась подібність чи аналогія, а також це пояснення одного предмета чи явища з допомогою іншого, подібного до нього. 2. Порівняння (англ. comparison) — фігура художньої мови, коли предмети, явища, деякі реалії пояснюються через зіставлення їх з іншими, у яких потрібні автору властивості, ознаки, моменти, аспекти виявляються виразно, ефективно, доступно. 3. Порівняння — словесний вираз, у якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, що містить у собі необхідні для конкретизації ознаки в більшому вигляді. Суть цього тропа полягає в поясненні одного предмета через інший за допомогою компаративної зв'язки, представлені сполучниками як, мов, немов, ніби, наче, неначе та ін. Наприклад: «Лис, немов комета, вилетів на городи...» «У хлопчика характер лагідний, як у голуба». «Вишня стоїть у цвіту, наче снігом обсипана». Порівняння має тричленну будову: те, що порівняється (предмет); те, з чим порівнюється (образ); те, на основі чого порівнюється (ознака). Наприклад: У цьому полі, синьому, як льон, Де тільки ти — і ні душі навколо, Уздрів і скляк — блукало серед поля Сто тіней. В полі синьому, як льон. В. Стус У вірші уявлення про синій колір поля конкретизуються шляхом зіставлення його з льоном, у якому ознака синяви виявлена в концентрованій формі. Розрізняють такі основні типи порівняння: просте, поширене, приєднальне. Простим називається порівнянням, у якому предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками: «Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...» (О. Кобилянська). Поширеним називається порівняння, у якому порівнювані предмети зіставляються одночасно за кількома ознаками. Слів є відмінна природа: одні є скучні і діряві, Як придорожні поля; другі, як свіжий пісок На узбережжях відлюдних, нам радують око і душу, Мужнє гранітне зерно треті нагадують нам; Інші — немов діаманти, що блиском споріднені з сонцем. М. Зеров Суть приєднального порівняння полягає в тому, що спочатку подається предмет, а потім, коли тема щодо цього предмета вичерпана, після сполучникового слова «так» подається уже сам образ: Як човен веселий, відчаливши в море, По синім кришталі за вітрам летить... Так дикий арап, поводи відпустивши Коню вороному, в пустиню біжить. Л. Боровиковський Крім звичайного порівняння, виділяють ще кілька різновидів, зокрема: порівняння-паралелізми, порівняння-запитання, негативне порівняння. Порівняннями-паралелізмами називають такі порівняння, у яких без сполучників, властивих для першого виду, зіставляються два явища поруч: Чи не той то хміль, Що коло тичин в'ється?.. Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б'ється. Такі порівняння (зіставлення) часто зустрічаємо в народній творчості. Узагалі, паралелізм — стилістична фігура: паралельне зображення двох (трьох) явищ із різних сфер життя. У народній творчості картини природи пов'язуються з душевним настроєм людини. Створюється так званий психологічний паралелізм. Наприклад: Стоїть явір над водою, У воду похилився. На козака пригодонька, Козак зажурився. Порівняння-запитання — це вид порівняння, коли порівнювальний образ ставиться у формі запитання: Глянь, у скелях височенних... ...чи там гнізда ластівок? Ні, се нори для аскетів. І. Франко Часто в одному реченні автор вживає кілька порівнянь. Наприклад: «Дівчина були невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза повновида» (І.Нечуй-Левицький). Як правило, порівняння ставлять після головного речення чи слова, якого воно стосується, але іноді буває навпаки: «Неначе цвяшок в серце вбитий, оцю Марину я ношу» (Т. Шевченко); «Він, як мати привітає, як брат, заговорить...» (Т. Шевченко). Найголовніше в порівнянні доречність, інформаційна доступність, образність, оскільки цей троп веде до конкретики (хоч бувають винятки). Порівняння як процес має три основні форми, а отже, і три мети. Перша — прирівнювання за основною характеристикою подібності. Порівняння-протиставлення — друга. Третя — часткове порівняння або часткове заперечення подібності. Слід зазначити, що не всі науковці погоджуються із такими формами становлення порівняння. Як і серед епітетів, виділяють постійні порівняння, запозичені а фольклору, пісенного насамперед. Із фольклору вони переходять у розмовну мову і стають справжніми перлинами на сторінках художніх творів. Особливо яскраво вид постійного порівняння спостерігається у творчості Т.Г. Шевченка. «Шевченко писав для тих, про кого писав. Першим і найголовнішим для нього було — доступність поетичного слова саме такій категорії читачів. Звідси — близькість фігур до фольклору, до побудованої мови. Найголовніше у порівнянні — які образи, думки, ідеї стоять за тропом. Своїм змістом, своєю функціональною направленістю на творення образності вони були свого часу (і досі є) вищого мірою оригінальними. У «Кобзарі» зустрічаємо дивовижної окраси й естетичної сили порівняння та образи, що виростають із них. Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. («Катерина») Троп порівняння, очевидно, більше ніж будь-який інший виявляє таку головну прикмету творчості Шевченка, як народність» (За Б. Леськів). Образним і яскравим порівняння буде тоді, коли предмети, які зіставляються, мають схожу або спільну ознаку. Наприклад, С. Васильченко у творі про Тараса Шевченка «Широкий шлях» порівнює сльози малого Тарасика із ручаями: і ті, й інші мають здатність текти. Таким чином, автор не просто порівнюючи, зіставляючи предмети, обирає ознаку, яку хоче підкреслити — він висловлює своє ставлення до зображуваних подій чи персонажів. М. Крупа у праці «Лінгвістичний аналіз художнього тексту» зазначає, що загалом порівнянь, як і епітетів, дуже багато в романтичних творах. Здебільшого вони додають творові емоційності та піднесеності. Тривалий час епітети і порівняная були прикрашувальними засобами, притаманними поетичній мові, які підкреслено, демонстративно протиставляла себе прозі. Класицисти, а пізніше реалісти цуралися такого зловживання, як їм здавалося, мовними прикрасами, намагалися робити мову стислішою і лаконічною. Якщо ми пригадаємо, описи природи чи портрети героїв у таких письменників, як В.Гюго, В.Скотт, Ф.Купер, О.Дюма Г.Квітка-Основ'яненко та інших письменників, то помітимо що, попри пригодницький характер сюжетів, ці описи занадте пишномовні, багатослівні, а з погляду сучасного читача — навіть дещо нудні. Цілком інншми стали порівняння в літературі XX століття їх може бути дуже багато, але вони ніколи не здадуться нуднимі і довгими, навпаки, є несподіваними і парадоксальними. І стеляться до ніг дими — покірні птахи, а сонце, мов павук, на мурів скіснім луку, антен червоне павутиння розіп'явши, мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки. Б.-І. Антонич «Ротації» Порівняння ми розпізнаємо за наявністю двох предметів. В усіх інших тропах перед нами лише один предмет, інший або не актуальний, або захований, або міститься на задньому плані. Тільки порівняння ставить перед нашими очима обидва предмети, аби могли їх зіставити. Призначення порівняння: збагачувати зміст певного слова чи вислову. Тренувальні вправи І. Продовжте речення, дібравши потрібні порівняння. 1. На невисокому пагорбі смарагдом розкинулася м'яка молода трава, немов... 2. Солодке, запашне, яблуко нагадувало... 3. Звідусіль доносилось завивання вітру, неначе... 4. Сніг так укрив землю, ніби... 5. У нічному небі далекі сузір'я видавалися... 6. З ущелини доносилося дзюрчання струмка, як... 7. Маленький хлопчик був, немовби... 8. І в матері, і в сина блакитні очі, мов... II. Поясніть, що саме акцентує Степан Васильченко такими порівняннями у творі «Широкий шлях»: 1. «Вийде із бур'янів на поле, як Кармелюк із лісу, дивиться...» 2. «Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стигне, на все село защебетав десь поблизу соловей...» 3.І сидить воно саме — самісіньке, як одірваний од гілки листочок, спозирає синє небо, зграї на ньому галок...» III. Виділіть у віршованих рядках порівняння й поясніть, чому виділені вами фрази можна назвати порівняннями. 1. Як світле диво, як плавба Легкої хмари, як, левкої Вночі під хатою в спокої, Мені ти є, моя журба. М. Вінграновський 2. Горить суницями поляна, Як запаска. Гуде бджола І так літає, наче п'яна Від запахучості й тепла. Сховавшись у гілля земне, Чекаю на своє дівча. Вона вже йде, вже серце з мене Виймає, як гніздо з куща. Д. Павличко 3. Єсть ім'я жіноче, ясне; В ньому і любов, і журба, і надія; Воно — як зітхання бринить весняне: Марія. Як запах фіалки в осінній імлі, Як пісця дівоча в снігах і завії, Зорею сіяє над смутком землі: Марія. М. Рильський 4. Підіймалося сонце над степ, Мов багрове коло, І промінням, мов стрілами, тьму Прошивало й кололо... І. Франко IV. Прочитайте повідомлення із праці М. Крупи «Лінгвістичний аналіз художнього тексту» і дайте відповідь на питання: «Про які дві картини, розгорнуті паралельно, що доповнюють одна одну, увиразнюють одна одну, йде мова в поданому тексті?». Порівняння поширені у фольклорі, більшість із них має давнє походження. Саме від порівнянь деякі науковці починают історію свідомого використання художніх засобів. Найдавніши художнім засобом, який передує порівнянню, вважають паралелізм — психологічний і синтаксичний. У народних піснях немає розгорнутих картин природи, є лише вказівка на тло. Картина природи існує поряд (паралельно) із картиною, де розгортається сюжет. Із-за гори кам'яної Орли вилітають. Не зазнала розкошоньки, Вже й літа минають. Тут картина природи не має ніякого видимого (логічного) зв'язку з тим твердженням, яке стосується людини. Жінка сумує з приводу втрачених літ. Чому вступом до цього ліричного зізнання стали орли, які вилітають із-за гори кам'яної? Не помітивши ніякого зв'язку, ми все ж, ніби мимоволі, сприймаємо героїню на тлі орлів. Ми не порівнюємо орлів і людину, але образи якимось чином пов'язуються і сприймаються разом. Після картини, яка є втіленням природної сили, волі, мужності, нарікання героїні на марно прожиті літа здаються особливо щирими. Ми здогадуємося: щось наштовхнуло її на ліричний вислів, можливо, ті ж самі орли. Дві картини, розгорнуті паралельно, доповнюють одна одну увиразнюють одна одну, стають глибшими. Від паралелізму здійснився перехід до порівняння. V. Утворіть порівняння зі словами: осел, море, дзвін, книга, річка, сніг, вогонь, цукор, земля, сонце. VI. Напишіть поезію про літній ранок, використавши якомога більше порівнянь. Юніцька Н.М. Теорія літератури в школі. - Х.: Вид. група "Основа", 2012. - 127 с.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |