Розділи
| Документація [45] |
| Методика [31] |
| Вивчення теорії літератури [23] |
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Грудень » 8 » Іронія
10:26 Іронія | |
ІРОНІЯ Теоретичні відомості
1. Іронія (від гр. eironeia — удавання, насмішка) — іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли; сказане в контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється. 2. Іронія — прихована насмішка, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть у захопливому тоні, а мається на увазі зовсім протилежне. 3. Іронія — це художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення: це насмішка, замаскована зовнішньо благопристойною формую (висловлювання набуває в певному тексті протилежного значення). Наприклад: Добрий у нас пан: не б'є, не лає... лише шкуру спускає..., Добра, як з курки молоко, а з верби петрушка, Дав пан Омелькові пояс, так той без штанів остався. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином приховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора — оповідача; почасти виступає під виглядом, похвали. Іронія часто допомагає висміяти негативні риси характеру людини, її вдачі, дії, поведінки. Вона часто близька до сатири. В. Самійленко, кепкуючи з українських панів, які цуралися мови, писав: А пани всі мови знають, крім своєї, крім своєї. Ще більше іронічних моментів знаходимо в народній творчості. Наприклад: Нашій кумі усе просо на умі. Він сказав йому дякую по спині ломакою. У літературному творі іронія може відігрівати більш широку і значну роль: вона надає художньому тексту особливих барв, своєрідно розкриваючи невдоволеність автора навколишнім світом. У цьому випадку іронія вже не просто мовний зворот (троп), а художній принцип, яким керується письменник у відображенні життя. Від гумору іронія відрізняється більш гострим, хоч і дещо замаскованим запереченням висміюваного. Наприклад, у фейлетоні Остапа Вишні «Чухраїнці» таким виступає слово «лорди», яке стосовно нації чухраїнців звучить з явною насмішкою: Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів... Як запитають було їх: — Якої ви, лорди, нації? Вони, почухавшись, відповідають: — Та хто й зна... Іноді, особливо в ораторській мові, ті слова, які треба розуміти в протилежному (іронічному) значенні, говоряться з насмішкуватою інтонацією, а на письмі беруться в лапки. Іронія часто вживається в сатиричцих творах — в епіграмах, байках, комедіях тощо. Мета іронії — не смішити чи розважити, а навпаки: підкреслювати всю серйозність, інколи навіть трагічність становища чи ситуації, безглуздя того, що відбувається. Тренувальні завдання I. Дайте відповіді на питання 1. Що виражає іронія? 2. Яке значення має іронія, коли її використовують у літературному творі? 3. Яким чином відрізняється іронія від гумору? 4. На що вказує троп іронії? 5. Яка мета супроводжується під час вживання іронії? II. Випишіть п'ять приказок чи прислів'їв, у яких вжито засіб іронії. III. Складіть власні твори (казку, оповідання, поезію) іронічного змісту. Юніцька Н.М. Теорія літератури в школі. - Х.: Вид. група "Основа", 2012. - 127 с. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |