Головна » 2013 » Червень » 19 » Епіфора

---

11:10 Епіфора

ЕПІФОРА 1. Епіфора - стилістичний засіб, що полягає в повторенні однакових висловів, слів або звукових сполучень у кінці вішових рядків чи строф із метою посилення виразності поетичної мови. 2. Епіфора (гр. epiphora - повторення) - фігура художньої мови, коли однакові слова, фрази, сполучення звуків повторюється в кінці рядків, строф - якщо це поезія, у кінці речень, уривків - у прозі. Наприклад: Як тепло пахне хліб! Любов'ю трударів, І радістю земною, І сонцем, що всміхається весною, І щастям наших неповторних діб. Духмяно пахне хліб. П.Воронько Трапляються випадки, коли епіфора виконує роль стержня оповіді, у якій образові реалії контрастують, тим самим створюються напруженість інтонаційного ладу. Прикладом такого емоційного стану є твір Т.Шевченка "Не додому вночі йдучи". Наступає свято... Тяжко його, друже-брате, Самому стрічати У пустині. Завтра рано Заревуть дзвіниці В Україні; завтра рано До церкви молитися Підуть люде... завтра ж рано Завиє голодний Звір в пустині і повіє Ураган холодний. І занесе піском, снігом Курінь - мою хату. Отак мені доведеться Свято зустрічати. "Завтра рано" - наче оголений нерв. Протиставлення свята на Україні і поетового буття в неволі, відчай, безнаді - у зображенні, передачі цього найактивніша роль епіфори. Епіфора - явище протилежне до анафори. Поєднання анафори з епіфорою називають симплокою. Юніцька Н.М. Теорія літератури в школі. - Х.: Вид. група "Основа", 2012. - 127 с

1 2 3 4 5 Категорія: Вивчення теорії літератури | Переглядів: 9458 | Додав: ychitel | Рейтинг: 1.0/1

Всього коментарів: 0