Билини - епічні речитативні пісні, які в княжі часи виконували в Україні народні співці-музики. Внаслідок татаро-монгольського іга в 13 - 14 ст. вони були занесені скоморохами в далекі, окраїнні землі княжої держави, поширилися на Уралі й у Сибіру. В Україні на зміну цьому старовинному епосу прийшли козацькі думи, пісні, легенди про боротьбу з турками, татарами та польськими загарбниками в 14 - 17 ст. У билинах виділяють декілька циклів: багатий міфологічними мотивами дохристиянський (про Микулу Селяниновича, Святогора, Вольгу Всеславича, які віддзеркалюють мотиви переказів про київських князів Олега й Ольгу); київський (з центральним образом князя Володимира; про Іллю Муромця, про Альошу Поповича, Добриню тощо); волинсько-галицький (про князя Романа, Дюка Степановича, Михайла Козарина та ін.); новгородський (про Василя Буслаєва, Садка та ін.); казково-новелістичний (про Гліба Володієвича, Соловія Будимировича, Хотіня Блудовича, Івана Годиновича та ін.). У билинах фігурують Київ, Чернігів, Галич, Новгород та ін. міста Київської Русі, відображена боротьба з кочівниками - "невірною силою".