Анаколуф - синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в неузгодженості членів речення. Як силістична фігура вживається для характеристики мови персонажів, зокрема - задля комічного ефекту, як у комедії Миколи Куліша "Мина Мазайло", в якій саморозкривається однойменний персонаж: "Жодна гімназистка не хотіла гуляти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання відмовлялися - Мазайло! А він знову: "Вам чого? - питаю". Анаколуф почасти вживається у ліриці задля посилення експресії поетичного мовлення, надання їй особливого колориту, постаючи різновидом вільності поетичної:
На рожево сміються таксі
На чорняво ридають каштани.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Відпекли недоспівані рани (Р.Скиба).