Абетковий вірш — своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, "Алфавіт віршами, написаний для сина" Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки:
Айстра квітне у саду,
Аєр в лузі я знайду,
Бізон у двір забрався,
Баран його злякався [...].
Абетковий вірш, до якого звертаються і сучасні поети (Варвара Гринько, Наталка Поклад, Любов Пшенична, Ганна Чубач та ін.), має фольклорні джерела:
Семен сказав своїм синам:
— Сини, складіть скирту сіна.
Сини склали скирту сіна.
Семен сказав своїм синам:
— Спасибі.
Абетковий вірш подеколи має складний для версифікаційного виконання вигляд, потребуючи від поета неабиякої віртуозності, продемонстрованої свого часу Іваном Величковським, коли кожне наступне слово починається черговою літерою:
Аз благ всіх глубина,
Діво єдина
Живот зачах званим
Ісуса Избранним,
Котрий люде мною
На обід покою
Райська собирает [...]
Абетковий вірш під назвою "абецедарій" за доби середньовіччя використовувався у релігійній та дидактичній поезії латиномовної Європи. У православних слов'ян Абетковим віршем називалася "азбука-границя", започаткована, як вважається, Костянтином Болгарським, де кожен рядок починався наступною літерою абетки. Принцип Абетковий вірш подеколи вживається і в складних композиційних утвореннях, які позначаються на структурі видань, як, зокрема, у збірці В.Лесича "Предметність нізвідки".