Зав'язка — елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору. 3ав'язкою, як правило, розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів. У ряді творів їй передує експозиція. Якщо ж вона відсутня або дуже стисла, то зав'язка набуває особливої гостроти. Основний конфлікт започатковується випукло, зримо. Міцно стиснута пружина сюжету у зав'язці роману І.Багряного "Сад Гетсиманський", де автор максимально концентрує зародки тих багатьох проблем, вирішення яких обіцяє у наступному розвиткові подій, розгортанні сюжетних ліній. Характер зав'язки залежить і від творчої манери письменника, стильових особливостей твору, від пошуків нових форм викладу (традиційний характер зав'язки у романі "Волинь" і надзвичайно стисла, динамічна зав'язка у повісті "Марія" У .Самчука). Кожна окремо взята, композиційно оформлена одиниця художнього твору (глава, частина, дія і т.п.) має свою зав'язку, яка підпорядкована основній. Так, повість М.Коцюбинського "Для загального добра" має свої міні-елементи сюжету (зав'язкою у 1-ій частині "Перший грім" слугує епізод, з якого читач дізнається про головних персонажів. Зав'язка 2-ої частини "Різні погляди" дає відомості про членів філоксерної комісії і т.д.). Бувають випадки, коли твір розпочинається з кульмінації чи розв'язки. Письменник зумисне "ламає" усталену схему (зав'язка — розвиток дії — кульмінація — розв'язка), щоб активізувати читача, рельєфніше відтінити основну ідею твору. Так, етюд М.Коцюбинського "Лялечка" починається з розв'язки, яка розривається і створює своєрідне обрамлення, а зав'язка реалізується через спогади-роздуми головної героїні в середині твору. Типи зав'язок: динамічна (В.Стефаник/'Новина"), стисла (У.Самчук/Марія"), сконцентрована (І.Багряний "Сад Гетсиманський"), розтягнута (У.Самчук, «Волинь ).