Зачин — усталений, традиційний початок оповідних фольклорних творів, переважно казок: "Колись був у Києві", "Був собі дід та баба", "Був собі котик та півник". Такі зачини називають ініціальними формулами (є ще медіальні і фінальні). Вони бувають досить розлогі, римовані, поєднані з веселими каламбурами: "Було це за царя Панька, як була земля тонка: пальцем проткнеш і воду п'єш". Подібними поетичними ініціальними формулами найчастіше починаються казки, настроюючи на відповідний лад слухача, інтригуючи його, полегшуючи початок оповіді, запам'ятовування твору. На цю функцію зачину вказують і простіші його формули: "Почну вам казку", "Розкажу вам казку", "Слухайте ж казку" і та ін. У співаних творах зачин має своїм відповідником заспів.