Просвітницький реалізм


Просвітницький реалізм — творчий метод у літературі ХVІІІ-ХІХ ст.

Письменники-просвітники гостро критикували феодальні порядки, стверджували думку про встановлення справедливого суспільного ладу шляхом освіти та морального виховання людини, пропагували ідеї добра і справедливості, возвеличували людину — трудівника, критикували паразитизм панівних класів, стверджували гуманні стосунки між людьми.
Якщо освітити свідомість людини, вважали просвітники, благородними ідеями і громадянськими почуттями, світ змінить своє обличчя, зникне гніт і несправедливість, настане "золотий вік", коли згинуть перешкоди до розвитку всебічних наукових знань, настане царство розуму, гармонія духовного і фізичного.
Представниками просвітницького реалізму були: у Франції — Ш.-Л. Монтеск'є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро; в Англії — Дж. Толанд; у Німеччині — Г.-Е. Лессінг; у Росії — М. Ломоносов, М. Новиков, О. Радищев. Видатним письменником-просвітником в Україні був Г.С.Сковорода. Ідеї просвітництва відбилися у творчості І. П. Котляревського та інших письменників.