Поема (від грецького слова, що означає "твір", "творіння") — віршований твір, у якому змальовуються важливі події, яскраві, сильні людські характери, зображення подій супроводжується авторськими відступами.
У поемі глибоко розкриваються почуття персонажів, їх психологічний стан. Важливу роль у ліро-епічній поемі відіграє ліричний герой.
Характери персонажів зображуються у розвиткові, але головна увага приділяється провідним рисам характеру дійових осіб.
Первісно поема була епічним твором, що виростав з народних героїчних пісень та переказів про якісь історичні події й здебільшого мав міфологічне забарвлення. Такими поемами були давньогрецька "Іліада" Гомера, давньоримська "Енеїда" Вергілія, старофранцузька "Пісня про Роланда", давньоруське "Слово о полку Ігоревім", російські билини, українські думи.
У пізніші часи поеми стали ліро-епічними. Це — "Наливайко" К. Рилєєва, "Полтава" О. Пушкіна, "Гайдамаки", "Катерина" Т. Шевченка, "Роберт Брюс" Лесі Українки, "Данило Галицький" М. Бажана, "Прометей" А. Малишка та інші.
Різновидом поеми є епічна бурлескно-травестійна поема ("Енеїда" І. Котляревського), романтична ліро-епічна поема ("Мандрівки Чайльд-Гарольда" Д. Байрона; "Цигани", "Полтава" О. Пушкіна; "Демон", "Мцирі" М. Лермонтова; "Гайдамаки" Т. Шевченка).
Розвиток реалістичної ліро-епічної поеми був пов'язаний з творчістю М. Некрасова ("Кому на Русі жити добре", "Мороз, Червоний ніс") і Шевченка ("Катерина", "Наймичка", "Відьма").
Іноді поемами називають прозові романи, які відзначаються своїм пафосом, ліризмом, широтою й глибиною відтворення життя ("Мертві душі" М. Гоголя, "Педагогічна поема" А. Макаренка, "Поема про море" О. Довженка).
Різновидом поеми є драматична поема.