Оповідач — особа в художньому творі, від імені якої письменник веде розповідь.
Залежно від того, як оповідач розповідає, як він ставиться до певних життєвий явищ, до людей і їх вчинків, ми можемо зробити висновок про індивідуальні риси оповідача, його соціальне становище, внутрішній світ, його симпатії й антипатії тощо. Образ оповідача допомагає краще зрозуміти ідейне спрямування твору, художню майстерність автора. Тому при аналізі твору характеризувати треба не тільки образи-персонажі, а й образ оповідача.
Наприклад, у творах Григорія Квітки-Основ'яненка оповідачем виступає досвідчений літній селянин, у творах Марка Вовчка — жінка-кріпачка, яка була учасником чи свідком сумних подій. Оповідач творів Архипа Тесленка — сільський інтелігент, життя якого тісно пов'язане з простими людьми — наймитами, сільськими бідняками, учасниками боротьби за поліпшення становища народу. У новелі Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном" оповідач — сільський хлопець — студент, в автобіографічних повістях М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" та "Щедрий вечір" — хлопчик Михайлик, у розповіді якого постійно відчувається глибока мудрість і багатий життєвий досвід автора дилогії. Оповідач роману Данієля Дефо "Робінзон Крузо" — головний герой твору, на долю якого випало так багато випробувань.