Монолог (від грецьких слів, що означають "один" і "слово") — роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою або з глядачами чи відсутньою дійовою особою (переважно в драматичному творі чи кінофільмі). За допомогою монологу розкриваються думки і переживання персонажа, суперечливість його поглядів, складність ситуації, в яку він потрапив, тощо; за допомогою монологу автор може інформувати глядачів про ті обставини, які не можна показати на сцені.
Наприклад.
1. "М а р и с я (одна). Таке щось чудне у нас робиться, що хоч з хати тікай!.. Чую я, що батько все про дворянство балакають, а ніяк не розберу, чого то дворянці стидно робить. Дивно. Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє; тепер же все навиворіт..."
(І. Карпенко-Карий, "Мартин Боруля")
2. "Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело засівать тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами. Весело обробляти тебе. Тільки тим недобра, що не горнешся до бідного. Для багатого пишаєшся красою, багатого годуєш, зодягаєш, а бідного приймаєш лише в яму... Але ще дочекають наші руки обробляти свої ниви, свої городи, свої садки... Поділять тебе, земле, ой поділять..."
(М. Коцюбинський, "Fata morgana")