Міфи (від грецького слова, що означає "переказ", "оповідання") — один з видів усної народної творчості, характерний для часів первісного, рабовласницького та феодально ладу. За змістом міфи — перекази про явища природи, історичні події, оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. Міфи відрізняються від казок тим, що казки сприйматься як плід фантазії, а до міфів ставилися як до чогось імовірного. Міфи відрізняються й від легенд, бо легенди в своїй основі мають якісь реальні історичні події й особи. Найбільш відомі й вивчені міфи давніх греків та римлян (міфи про аргонавтів, Геракла, Прометея, Дафніса, Афродіту, Орфея, Персея, Плеяд та інші). Українські міфи вивчені менше.
Приклад.
Сокіл — Род
На початку була Пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, Сонця. Тільки — Морок. Густа, холодна й безконечна ніч. А її пронизувало Око.
Звідки летіло воно? І — куди? Нізвідки й нікуди? І де взялося воно?
Наймудріші волхви Оріани казали так: "Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло у Вічність".
А Заратустра потому вже додав: "Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ".
Мабуть, так і було. Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю Пітьмі, одного разу спинилося і пустило Сльозу. Чисту, пречисту Росинку. З Неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл.
Його золотаве пір'я осяяло непроникну Ніч.
Сокіл розправив крила і кружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу — Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед Мороку.
І пустив Сокіл срібну сльозину, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу — Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл сів між квітами й став глибоку думу думати.