Мелодрама (від грецьких слів, що означають "пісня", "мелодія" і драма — "дія") — жанр драматичного твору з гострою сюжетною побудовою, підкресленою емоційністю, виразною морально-повчальною тенденцією.
У мелодрамі персонажі виразно діляться на доброчинних і лиходіїв. На долю перших випадає багато тяжких випробувань, неймовірно гострих зіткнень із лиходіями, але позитивні герої все-таки перемагають. Завдання мелодрами, як визначалося в одному театральному словнику першої чверті XIX ст., — це "осоромлення злодійства" і "торжество доброчесності". У мелодрамах багато пісень, танців, масових сцен. У Росії писали мелодрами Нестор Кукольник, Микола Полєвой та інші.
В Україні з мелодрамами виступали Сидір Воробкевич ("Гнат-приблуда"), Леонід Манько ("Нещасне кохання") та інші. Мелодраматизм характерний для п'єс Михайла Старицького ("Циганка Аза", "Ой не ходи, Грицю..."), є мелодраматичні сцени у драмі Марка Кропивницького "Дай серцю волю...".