Мандрівні дяки — учні духовних шкіл ХVІІ-ХVІII ст., які, не маючи коштів для навчання, мандрували від села до села і здобували засоби для життя тим, що складали й декламували вірші, показували лялькові вистави, були народними "потішниками". Вірші складалися за правилами шкільних поетів на відомі релігійні теми, але з урахуванням смаків слухачів — людей з народу.
Преважна більшість імен "мандрівних дяків" залишивсь невідома. Дійшли до нас лише деякі з них — Ілля Турчиновський, Климентій Зиновіїв син, В. Барський.