Тонічне віршування (від грецького слова, що означає "наголос") — віршування, побудоване на однаковій кількості наголосів у віршових рядках, за відсутності поділу їх на стопи.
Основні ознаки тонічного віршування: однакова кількість наголошених складів у рядках; обов'язкова наявність рими; членування вірша на рядкові частини, зумовлені потребою в додаткових ритмічних паузах; поділ на строфи.
Тонічне віршування поширене в українській та російській літературах та народнопоетичній творчості багатьох народів.
Тонічним віршем написані "Пісня про Стеньку Разіна" О. Пушкіна та "Пісня про купця Калашникова" М. Лермонтова.