Терцина (від італійського слова, що означає "третій") — трирядкова строфа, у якій римуються між собою перший і третій рядки, а другий рядок римується з першим і останнім рядками наступної строфи. Виникає своєрідний ланцюг римування: аба ввб вгв... Твір завершується одним окремим рядком, який римується з другим рядком останньої строфи.
Терциною написана "Божественна комедія" А. Данте, вступ до поеми "Мойсей" І. Франка, вірші П. Тичини, присвячені М.Коцюбинському. До терцини зверталися О. Пушкін, О. Блок та інші.
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізніх
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Щоб виявило твоїх сил безмірність?
Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток слізьми злитий, —
Твойому генію мій скромний дар весільний.(І. Франко, вступ до поеми "Мойсей")