Силабічне віршування (від грецького слова, що означає "склад") — така система віршування, яка була панівною в російській та українській поезії з кінця XVI і до середини XVIII ст. Ознаки: рівна кількість складів у рядках (найчастіше — 13, часто — 11) з вільним розташуванням наголосів у середині рядка; парне римування, переважає жіноча рима; наявна цезура, яка ділить віршовий рядок на два піввірші, кожний з яких має певну синтаксичну завершеність.
На безсмертну славу ти заслужив, гетьмане.
Твоя слава на віки в пам'яті зостане,
Поки Дніпр наш із Дністром, рибою багаті,
Будуть плинуть, всі тебе мають пам'ятати.
Не пірнеш ніколи ти в забуття глибоке,
І мовчанню не дадуть довгі тебе роки...
(Касіян Сакович, "Вірші на жалосний погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного...". Переклав Володимир Крекотень)