Шевченківський вірш — це група віршових розмірів, побудованих на народній чотирискладовій стопі, що з найбільшою довершеністю були розроблені Т. Шевченком. Розміри шевченківського вірша розрізняються між собою за числом складів, яке є обов'язковою постійною ознакою кожного з них: 14-складник, 11-складник, 10-складник тощо.
14-складовий вірш — один з найпоширеніших віршових розмірів у поезії Т. Шевченка. Походить він з народнопісенного силабічного 4-складника і має формулу (4+4+6)2, тобто це 14-складовий триколінний вірш з дворядковою строфою, або коломийковий.
Коломийковий вірш іноді записують з поділом кожного рядка на два окремих рядки (4+4 і 6) і тоді утворюється чотирирядкова строфа. Таким віршем, наприклад, написана більша частина поеми "Катерина":
Сидить батько кінець стола,
На руки схилився;
Не дивиться на світ божий:
Тяжко зажурився.
Рядки коломийкового вірша не можна розкласти на стопи хореїчні, ямбічні, дактилічні тощо. Ритм цього вірша заснований на постійному чергуванні восьмискладових і шестискладових рядків, на обов'язковій жіночій римі шестискладових рядків та більш-менш однаковій кількості наголошених складів у рядках, хоча й розміщені вони вільно.
У поемі "Катерина" коломийкові рядки чергуються з 11-12-складовими силабічними рядками, у яких теж вільне розміщення наголосів:
Бач, на що здалися карі оченята:
Щоб під чужим тином сльози виливать!
Для цих розмірів характерна наявність, крім рим у кінці рядків, внутрішніх рим:
Хто спитає, привітає
Без милого в світі...
Часто трапляються вільні переходи від одного розміру до іншого в межах того самого твору. Наприклад, у поемі "Катерина", крім 14-складника, який переважає, є 11-12-складники.
11-12-складовий вірш є у багатьох поетичних творах Т. Шевченка ("Причинна", "На вічну пам'ять Котляревському", "Думи мої", "Перебендя", "Кавказ", "Буває, в неволі іноді згадаю" тощо).
Походить цей розмір від книжного силабічного вірша. Рядки, що чергуються, мають 12 або 11 складів і, відповідно, жіночі та чоловічі закінчення (рими). Цезура здебільшого після шостого складу. Обов'язкові наголоси припадають на одинадцятий і п'ятий (перед цезурою) склади рядка.
Шевченкові 12-11-складові вірші астрофічні і мають перенесення. Римування перехресне, парне, кільцеве.
Наприклад. 12-11-складник у вірші "Перебендя":
Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люди не чули, бо то Боже слово,
То серце по волі з Богом розмовля...
Такий самий розмір бачимо у вірші "Іржавець":
Мій краю прекрасний, розкішний,
Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Історію-правду, то перелякать
Саме б пекло можна...
12-11-складник у поемі "Кавказ":
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай,
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козами дрібними сльозами
Імене в неволі в степу виглядай.
10-складник, записаний чотиривіршем, в поемі "Гайдамаки" Т. Шевченка:
У гаю, гаю
Вітру немає;
Місяць високо,
Зіроньки сяють.
Цей розмір теж має народну основу. Це колядковий вірш, який буває переважно десятискладовим двоколінним з дворядковою строфою: (5+5)2.