Сатира (від латинського слова, що означає "суміш", "усяка всячина") — особлива форма художнього відображення дійсності, яка полягає в різко осудливому осміюванні негативного. До сатиричних можуть належати твори різних жанрів. У вузькому розумінні сатира — це вірш викривального характеру.
Сатира виникла в усній народній творчості. Високого рівня вона досягла вже в літературі античних часів (Аристофан, Ювенал та інші); з іменами Ф. Рабле, М. Сервантеса, Г. Гейне, Марка Твена, Я. Гашека пов'язаний розквіт сатири у західноєвропейській літературі. Найвидатніші російські сатирики — О. Грибоєдов, М. Гоголь, М. Салтиков-Щедрін, А. Чехов та інші; українські — І.Вишенський, Т. Шевченко, І. Франко, Лесь Мартович та інші, а також письменники XX ст. — І. Ільф і Є. Петров, В. Блакитний, Я. Галан, Остап Вишня та інші.