Художня література — вид мистецтва, що відображає дійсність засобами мови в образній писемній формі. Тому її ще називають мистецтвом слова або красним письменством.
Образність — найхарактерніша ознака художньої літератури, бо дійсність у ній розкривається за допомогою художніх образів.
Художній образ — узагальнена картина життя, емоційно втілена за допомогою авторського домислу в конкретну мистецьку форму, це створене уявою митця поетичне відображення подій, людей, явищ, предметів. Є образи — персонажі (люди, змальовані у творі), образи — пейзажі (картини природи), образи — речі, образи — тварини тощо.
Щоб створити правдивий художній образ, митець глибоко і всебічно вивчає життя, відбирає найхарактерніше й узагальнює його в конкретній художній формі.
У художньому творі поєднується загальне (спільне) й індивідуальне (окреме). Ця єдність індивідуального і загального в мистецтві називається типовістю, а художні образи, подані у такій єдності, типовими.
Художня література поповнює наші знання про життя суспільства і природи, характери людей, стосунки між ними. Правдиві художні твори утверджують справедливість, гуманність, виховують у читачів кращі риси характеру, а також дають духовну насолоду.
Отже, художня література має пізнавальне, виховне й естетичне значення.