Ліричний відступ


Ліричний відступ — таке місце у творі, де автор припиняє розповідь про події і безпосередньо від себе висловлює почуття, думки у зв'язку з долею героїв, своє ставлення до них.

Наприклад.

Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля!

Ідіть, сини, погуляйте,

Пошукайте долі.

(Т. Шевченко, "Гайдамаки")

Тетянин лист передо мною;

Мов скарб, його я бережу,

Читаю потайно з журбою

І кожним словом дорожу.

(О. Пушкін, "Євгеній Онєгін".

Переклад М. Рильського)