Кульмінація (від латинського слова, що означає: вершина) — момент найбільшого напруження, піднесення в розвитку подій; вирішальне, найсуттєвіше зіткнення сил, які ведуть боротьбу. Розвиток основного конфлікту в кульмінації наближається до розв'язання, до перемоги якоїсь із сторін. Це найбільш складне випробування для персонажів, яке вирішує їх долю.
Напруження в розвитку дії наростає не плавно, а стрибкоподібно, тому гострих моментів може бути декілька, але кульмінацією є той, після якого настає вирішення головного конфлікту твору.
В оповіданні О. Довженка "Воля до життя" таких напружених моментів чотири.
Іван Карналюк, тяжко поранений, відчуває, що впаде, і, зібравши всі сили, почав бігти, щоб вибратись із небезпечної зони, поки не зійшов кров'ю, — це перший напружений момент.
Наступний — Іван упав; відчуваючи, що непритомніє, сказав тривожно й голосно: " — Стій! Не здамся!", підповз до дерева і щільно притулився раною до стовбура, щоб зупинити кров.
Рішуча згода Карналюка ампутувати руку, щоб урятувати життя, — третій напружений момент.
І останній, вирішальний. Під час обходу палат хірург не призначив Іванові ні перев'язки, ні ліків, розуміючи, що жити тому залишилося лічені хвилини. Поранений все зрозумів. Але не здався.
"Після обходу палат хірург пішов до перев'язочної, дав розпорядження щодо порядку перев'язок і присів біля вікна. Ранок був хмарний, сірий. Хірург опустив голову на руки і замислився.
Раптом сильний грюкіт у двері змусив його здригнутися. Хірург глянув — Карналюк! Він стояв у дверях у самій білизні, в мокрих од крові та гною бинтах і в холодному поті.
— Перев'язку!.. — застогнав Карналюк і, простягнувші вперед руку, рушив до операційного столу..
— ... Перев'язку! Дайте... Жити хочу! Чого ж ви стоїте? А-ай...
Карналюк упав на руки лікарів". Це кульмінація твору.