Комічне (від грецького слова, що означає: смішний) — те у житті і мистецтві, яке здається нам не таким, яким, на нашу думку, має бути, і тому сприймається нами як смішне.
Основні форми комічного — гумор, сатира, сарказм.
Гумор — доброзичливе висміювання негативних явищ; сатира — різке, глузливе висміювання чогось негативного; сарказм — дуже різка, глумлива, в'їдлива, гнівна насмішка, сповнена презирства до тих явищ, які є аморальними, антигромадянськими, глибоко порочними.
Засобами створення комічного є карикатура (показ людини чи суспільного явища у спотвореному вигляді, перебільшення чи применшення певних рис з метою їх осміяння. Карикатура може бути й доброзичливою, тоді її називають дружнім шаржем), бурлеск (перебільшено комічне зображення чогось; змалювання героїчного у зниженому тоні), парадокс (думка, яка начебто суперечить здоровому глузду, хоча насправді може й не бути хибною), пародія (перебільшено комічне наслідування твору якогось автора; зовнішнє наслідування, яке спотворює суть), гіпербола (перебільшення певних рис, можливостей, якостей з гумористичною чи сатиричною метою), гротеск (карикатурне спотворення чогось, порушення форм і розмірів предметів, поєднання різних контрастів, сполучення реального й фантастичного, трагічного і смішного з метою гострого осміяння чогось) тощо.
Засоби творення комічного мають велику різноманітність у своєму конкретному вираженні, наприклад: (прагнення дійової особи показати себе не тим, ким вона є насправді, дитяча етимологія (неправильне вживання дітьми деяких звуків чи слів), надання предметові зображення невластивих йому рис, вживання пестливих слів з метою висміювання, сполучення у реченні слів, що означають різнорідні поняття, макаронічна мова персонажів, вживання жартівних народних прислів'їв, розуміння фразеологізмів у прямому значенні, змішання різних стилів тощо.
Комічне вживається в усіх родах літератури: в епосі, драмі, гумористичних та сатиричних віршах.
Приклади комічного.
1. "Програма нашої освіти у нас на селі складалася на підставі споконвічних традицій і на підставі життєвих умов.
Їхніми інструкціями ми керувалися, за їхніми вказівками ми йшли.
Так, значить, перша наука — це гуси. Пасти гусей, випасти їх так, щоб у чужі копи не вбралися, пригнати додому всіх до одного — це була програма нашого "технікуму", першого, сказати б, курсу...
Вищий курс — це свині.
Самі ж ви, певна річ, розумієте, що це вже справа далеко серйозніша, ніж гуси..."
(Остап Вишня)
(Комічний ефект досягається вживанням слів у невластивому для них контексті; елементи урочистості при розповіді про буденне).
2. "К о п а ч. Наука, Никодимович, наука! Можна пожаліть, що ви сина не вчили, а я б коло нього був поганявся, і він би знав французького язика не хуже мене: для того є самоучитель Марго й другі книги.
Г е р а с и м. Що там наука? Забавка дитяча! На біса йому здалося отак лопотать язиком, як ви оце лопочете, хіба гиндиків дражнити? Я придивився: як тільки вчений, так і голодранець: ні землі, ні грошей, і таки дурень дурнем - застав його коняку запрягать, то й не запряже, він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робить".
(І. Карпенко-Карий, "Сто тисяч")
(Комічність ситуації створюється макаронічною мовою персонажів та зневажливим ставленням Герасима Калитки до того, що потребує пошани, — до науки і вчених).
3. "— Карпе, — промовив Лаврін, — а кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.
— Посватаю, кого трапиться, — знехотя обізвався Карпо.
— Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.
— То сватай, як тобі треба, — сказав Карпо.
— Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна, як намальована!
— Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.
— То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
— І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.
— То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.
— Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо.
— То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, — сказав Лаврін.
— Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть..."
(І. Нечуй-Левицький, "Кайдашева сім'я")
(Комічне створюється вживанням протилежних за значенням порівнянь, різних характеристик для тих самих осіб, дотепністю персонажів — рідних братів, довгим переліком імен сільських дівчат).
4. " — Мій бідний хлопчику, як це ти згадав, куди я сховав печатку, коли я й сам про це забув?
— Ах, мій королю, це було легко, бо я не раз її вживав.
— Вживав її і не міг сказати, де вона?
— Та я не знав, чого вони шукають, ваша величність. Вони мені не казали, яка вона на вигляд.
— А для чого ж ти її вживав?
Щоки в Тома густо почервоніли; він опустив очі додолу і мовчав.
— Та ну, кажи ж, голубчику, не бійся! — заспокоював його король. — Для чого вживав ти державну печатку Англії?
Том вагався з хвилину і, нарешті, збентежено промовив:
— Я розбивав нею горіхи.
Бідне хлоп'я! Навколо розлігся такий вибух реготу, що воно ледве встояло на ногах..."
(Марк Твен, "Принц і злидар")
(Комізм ситуації — використання предмета не за ризначенням).