Кіносценарій — художній кінодраматургічний твір, за яким ставиться фільм, із зазначенням метражу епізодів, музичного супроводу, освітлення кадрів тощо. Сучасний кіносценарій при всій самостійності та закінченості літературної форми існує для втілення його на екрані в кінематографічних образах. Ця кінематографічна образність кіносценарію народжується в єдності чотирьох його компонентів: ремарки (описової частини); авторського тексту (закадрового голосу автора); розмаїтих пояснювальних написів.
Ремарка в кіносценарії є образною характеристикою складної кінематографічної дії і охоплює всі сторони кінотвору. Вона втілюється на екрані пейзажем, обставинами дії, її послідовністю, поведінкою персонажів, визначає музичне та шумове оформлення фільму.
Діалог (монолог) - один із головних засобів художньої виразності сценарію звукового кіно, який розкриває характери, зміст і сутність подій. Своєрідність кінематографічного діалогу визначається специфікою кінострічки: її монтажною побудовою, безперервністю дії, можливістю показу крупним планом міміки, жесту актора, певних деталей. Помітну роль у композиції сучасного сценарію відіграє закадровий голос оповідача, що має різні завдання - інформувати чи коментувати відтворювані події, виражати філософські та ліричні роздуми автора. Характерним для сучасної кінодраматургії є внутрішній монолог - закадровий голос героя, що розкриває хід його роздумів, його внутрішній стан.
Пояснювальний напис, який у сценаріях німих кінострічок посідав помітне місце і заміняв діалог та дикторський текст, у сучасному звуковому кіно втратив колишню свою значущість, використовується як засіб інформування, для введення в атмосферу дії тощо.