Епос - 1. Сукупність народних героїчних пісень, оповідей, поем у різних народів, народні билини, думи, легенди. 2. Один з трьох родів художньої літератури, де основним способом зображення подій, явищ, людей є авторська розповідь або розовідь від першої особи. Події в епічних творах подаються у минулому часі як такі, що відбувалися (на відміну від драматичних творів, де події відбуваються на наших очах). В епічних творах автор розповідає про поведінку і вчинки дійових осіб, про їхнє ставлення до різних життєвих явищ, про їхні думки і почуття. Цьому сприяють також діалоги та монологи, іноді полілоги, а також різні описи, що характерно для епічних творів.
Для епічних творів найбільш характерна прозова форма, але може бути і віршована (роман у віршах, гумореска, казка, а також ліро-епічні твори: поема, балада, байка).
Мова епічних творів багата на різноманітні художні засоби.
Жанри епічних творів за обсягом викладеного в них матеріалу та за докладністю зображення визначають такі: малі епічні форми - оповідання, новела, нарис, казка; середні - повість; великі - роман, епопея.