Єдність часу, місця і дії - термін класицистичної драматургії, власне, закон "трьох єдностей", який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п'єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу — не більше однієї доби (єдність часу), зосереджуватися в одному місці (єдність місця), охоплювати єдиний драматичний конфлікт (єдність дії). Суворі вимоги єдності часу, місця і дії були сформульовані італійцем Л.Кастельветро (1570), котрий виходив з практики античного театру. Їх підтримав та узаконив Н.Буало у трактаті "Мистецтво поетичне":
Одну подію в час єдиний розгорнім,
Єдине місце їй за тло узявши.