Думи - вид українського народногогероїчного епосу великі пісенно-розповідні твори про важливі історичні події (починаючи з 15 ст.) та героїв цих подій. Виконуються народними співцями - кобзарями та лірниками переважно сольним співом та речитативом (співом-декламацією) у супроводі кобзи, бандури, ліри.
Думи мають своєрідну форму. у них немає поділу на строфи. як у народних піснях. Вони діляться на нерівні частини (періоди), в кожному з яких закінчена думка. Рядки думи нерівноскладові, римування рядків переважно дієслівне і часто охоплює цілий період.
Думи мають традиційну композицію (побудову). Починаються найчастіше зачином. У зачині здебільшого називається місце подій та головний герой.
Після зачину йде докладна і повільна розповідь про події. Повільності розповіді у думах сприяють часті повтори.
Повтори допомагають краще запам'ятати думу і зосередити увагу на найважливіших місцях.
Після розповіді про події дається кінцівка - останні рядки думи, у яких прославяються мужні вчинки героїів.
Мова народних дум відзначається високою поетичністю. Тут багато постійних епітетів, вживаються порівняння, гіперболи, тавтологія.
Зміст дум пов'язаний з героїчною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників.
Багато дум оспівують визвольну боротьбу українського народу в середині 17 ст. проти польських панів. У них прославляються Іван Богун, Богдан Хмельницький, осуджуються зрадники й вороги. У думах знайшла відображення боротьба трудящих проти гнобителів, протиріччя між бідними й багатими.
Виконували народні думи кобзарі, лірники, бануристи. Відомі імена славних співців старих часів, це Іван Стрічка, Андрій Шут, Остап Вересай, Михайло Кравченко, а також талановитих виконавців народних дум 20 ст. - Івана Запорожченка, Федора Кушнерика, Єгора Мовчана, Павла Носача та інших.